в олександрівці відкрито ПАМ'ЯТНИК левку мацієвичу


9 жовтня 2015 року в центрі селища Олександрівка урочисто відкрили пам'ятник уродженцю містечка, одному з перших вітчизняних льотчиків, першому пілоту-українцю, корабельному інженеру, автору проекту першого у світі авіаносця, понад 20 проектів підводних човнів, принципу єдиного двигуна для надводного і підводного плавання, що втілений через кілька десятиліть в атомних підводних човнах, першій жертві вітчизняної авіації, українському громадському діячеві, одному із засновників першої в Наддніпрянській Україні політичної партії – РУП (Революційної української партії), де програмною засадою було проголошення незалежності України,  Левку Макаровичу Мацієвичу. Він прожив всього тридцять три роки і загинув 105 років тому, 7 жовтня 1910 року, під час Першого всеросійського свята повітроплавання.

Автор погруддя Левка Мацієвича – кіровоградський скульптор Віктор Васильович Френчко. Ініціаторами встановлення пам'ятника були український письменник Володимир Кобзар, український письменник, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Панченко. Вони зібрали доброчинні кошти на пам'ятник. Встановленням пам'ятника займався заслужений працівник культури України, почесний краєзнавець України Іван Петренко. Доброчинність виявили і скульптор, і підприємці, які виготовляли і встановлювали пам'ятник, зменшивши плату за свої послуги. Про це сказала у  своєму виступу виконуюча обов'язки голови, секретар Олександрівської селищної ради Тамара Дзядевич.

Про життєвий шлях видатного Українця розповів директор Олександрівського районного краєзнавчого музею Василь Білошапка. Він зокрема навів слова українського письменника Олександра Олеся про Левка Мацієвича, написані ним в 1910 році: «...Він був наш по духу і по крові. Українське громадянство повинно вшанувати його самостійно і незалежно від других. В Петербурзі уже збирають жертви на пам'ятник Мацієвичу. Ця втішна звістка може нас тільки порадувати, але не заспокоїти.

Ми повинні самі з чуттям глибокого здивування і гордості вшанувати пам'ять Мацієвича і в самому серці України, у Києві, поставити йому принаймні бюст.

Лев Макарович був наш, українець, наш спільник і навіки останеться окрасою і честю насамперед нашої забутої нації».

Знадобилось більше ста років, щоб в Україні з’явився перший пам'ятник її славному синові, хоч і не в Києві, а на його батьківщині в Олександрівці, «в сім'ї вольній, новій».

На мітингу виступила й українська письменниця Оксана Шпирка. Вона прочитала свого вірша «Осінь Ікара», присвяченого Левку Мацієвичу. Ось ця  поезія:

 

«Ти мріяв про небо... Втікав від утоми.

А небо від тебе втікало щораз.

Ти мрію поніс за собою від дому

У той доленосний приречений час...

 

Вкраїнська молитва – як повінь, як море –

На груди схилялась, вела в небокрай...

Летів ти за щастям, а стрілося горе –

Раптове... Безжальне... Спустошене вкрай...

 

Чи знала земля?! Чи молилося небо?!

Чи чуло, що в серці боліла струна?!

Чи відали люди, що буде без тебе

Ця сонячна осінь – проклята й сумна?..

 

Спалила ця осінь стрімкі твої крила,

Наврочила лихо і чорну пітьму...

Здригнулась земля, що Ікара зродила,

Що сонцем далеким наснилась йому.

 

І сила, і дума, і пісня, і воля –

Найближче до Бога в свої тридцять три!

Та ця висота, мовби заздрісна доля,

Схрестила, як стріли, шалені вітри...

 

Ікаре! Ікаре! Не марна та слава,

Спустошена пилом російських вітрів.

Туманом впадеш в росянисті отави

Оцих фундукліївських рідних країв.

 

Ти мріяв про небо... А небо – про тебе...

Світилися зорі – криваві, та все ж –

Над нами тепер височить твоє небо –

Те небо, що раз – на віки і без меж...»

 

На мітингу було вшановано пам'ять видатного земляка хвилиною мовчання, а до підніжжя його пам'ятника лягли живі квіти від земляків. Серед тих, хто поклав квіти були голова Олександрівської райдержадміністрації Ольга Борота та голова Олександрівської районної ради Микола Марфула.

Потім всі, хто бажав, вирушили до будинку, де народився Левко Мацієвич. Там нині працює кімната-музей Левка Мацієвича – філія Олександрівського районного краєзнавчого музею. Для них було проведено екскурсію. Гості могли зокрема побачити речі, документи і фотографії, що належали Левку Мацієвичу та його родичам і раніше зберігались у приватному зібранні нащадка роду Мацієвичів Юрія Сахна (м. Київ). Унікальні музейні предмети цього року подаровані музею Юрієм Сахном за сприяння українського письменника Володимира Кобзаря.