ЄВРЕЙСЬКІ ПОГРОМИ 1919 РОКУ НА ОЛЕКСАНДРІВЩИНІ

Єврейські погроми – напад на євреїв з метою вбивства, насилля над особистістю, грабунку, нищення майна, підпалів. Це ганебне явище кілька разів трапилось у нашому краї в 1919 році. Єврейські погроми здійснили війська отамана Григор’єва та білогвардійської добровольчої армії А. Денікіна. 

 Тема єврейських погромів у нашому краї практично не досліджена. Деяка інформація про це міститься в праці С. І. Гусєва-Оренбурзького (1922 р.), у документі «Сведения о погроме в Александровке Киевской губернии» Державного архіву Київської області (ДАКО, Ф. Р-3050 «Киевская районная комиссия общественного комитета по оказанию помощи пострадавшим от погромов (1920-1924)», оп. 1, спр. 175), у фондах Олександрівського районного краєзнавчого музею, джерелах в Інтернеті. Вони і використані при підготовці статті.

Перші єврейські погроми здійснені загонами отамана Григор’єва, які контролювали частину території Олександрівського району з весни 1919 року. За відомостями, що наведені С. І. Гусєвим-Оренбурзьким, 16-17 травня погром вчинено в Єлизаветградці [1, 8], а 18-20 травня – в містечку Олександрівка та на станції  Фундукліївка [1, 8]. Новий погром в Олександрівці григор’ївці здійснили у червні [1, 9]. Загальна кількість вбитих під час єврейських погромів на станції Фундукліївка становить 206 чоловік [1, 18]. Варто зазначити, що в Олександрівці на той час переважало єврейське населення.

Спогади про погроми в травні 1919 року залишив уродженець Олександрівки, у майбутньому – фізик-теоретик, соратник і співавтор академіка Л. Д. Ландау Леонід (Лазар) Мойсейович П’ятигорський (1910–1993 рр.). Наведемо цитату з цього джерела: “Наступил 1919 год. Кончилось мое золотое детство, и из рая я попал сразу в ад. 16 мая всей семьей направились в дом дедушки, Марка Александровича Бродского, уважаемого в Александровке человека. В его доме надеялись спастись от погромов, которые начались в период Гражданской войны на Украине, в тех районах, где советская власть еще не укрепилась. Там собралось две сотни безоружных людей, почти все евреи. Около полудня в дом пришли пьяные местные жители с оружием, потребовали выдать деньги и золото. Отобрали все, что было у людей при себе. К вечеру все еврейские семьи разошлись, осталось две семьи, Пятигорских и Львовых. В течение дня дом непрерывно обстреливали. Тогда я получил свое первое ранение: пуля сорвала бровь.

Наступило 17 мая 1919 года. Лёне в этот день исполнилось 10 лет. Вечером в дом вошли около 20 бандитов. Наши все (с нами были еще родственники) стояли у стены, а бандиты – перед окнами у противоположной стены. Раздался залп. Убитых было человек 15. Мама была убита у входа в коридор. Один из бандитов взял моего отца и повел во двор. Он сказал отцу, что если тот отдаст ему зарытое где-то золото, то он его не тронет. Мы пошли к конюшне, и там отец нашел место, где была спрятана коробочка с деньгами, достал ее и отдал бандиту. Бандит вывел меня и отца из сарая и выстрелил в отца. …Львовы видели и слышали все, что происходило во дворе. Нушка Львов (друг Л.М. П’ятигорського. – Авт.) рассказал мне о том, чего я не помнил. Когда бандит выстрелил в папу, я бросился на бандита и стал рвать на его груди рубаху. Он отбросил меня и выстрелил. Я упал, бандит ушел.

Дальше я помню сам. Папа был еще жив. Пуля попала ему в горло. Понять, что он говорил, было трудно, но я понимал. Папа сказал, что в комнате остались Циля и Соня (Софья Марківна Бродська, молодша сестра матері. – Авт.), и что я должен идти к ним. На дальнейшие вопросы он не отвечал. Через какое-то время я поднялся и пошел к дому. Голова закружилась, и я упал. Дальше опять со слов Львовых. Когда я упал, открылось окно, и через него перелезла Сонечка. Она разорвала простыню, перевязала мне руку выше локтя и тем самым остановила кровь. После этого она перетащила меня через окно в комнату… Ей было тогда семь лет, а мне десять. Когда я через 60 лет стоял возле этого окна, я поражался, как она смогла это сделать. Местный фельдшер вынужден был ампутировать руку, так как началась гангрена» [4].

У серпні – вересні 1919 року наш край був окупований військами генерала А. Денікіна [3, 503]. Восени вони зайшли в Олександрівку. Як згадував очевидець подій Андрій Якович  Закревський, єврейська громада містечка вийшла зустрічати денікінців. Керівник громади з білим прапором підійшов до офіцера і сказав «Преветствуем вас, братья-освободители!». Офіцер вийняв пістолет і відповів: «Какие мы вам братья?». Пролунав постріл, а потім офіцер накрив мертве тіло голови єврейської громади білим прапором. Згодом денікінці влаштували погром і повішали частину єврейського населення Олександрівки на акаціях по центральній вулиці Малобірчанській (нині – вулиця Шевченка) [2].

Окремі джерела стверджують, що єврейський погром в Олександрівці трапився і в грудні 1919 року. Загинуло 48 осіб. Погромники також ґвалтували єврейських жінок, від 12-річних дівчат до 75-річних бабусь, не жаліючи навіть хворих на тиф [6].

На запит про єврейські погроми в Олександрівці на одному з Інтернет-форумів вдалось знайти запис про це жительки Ізраїлю. Ось що вона написала: «Моя прабабушка была Мария Поволоцкая. Жили в Фундуклеевке. Родители были религиозные (отец был раввин), у меня есть их фото с прабабушкой Марией. Моя прабабушка Мария была замужем за Волько Шполянским, родила моего дедушку Зиновия в бункере, прячась от погрома. После чего 14 лет была парализованна и умерла. У Марии был брат Велвел, который погиб в молодом возраcте в начале прошлого века во время еврейских погромов, оставив молодую жену Гудю и маленькую дочь Риву. После погромов в 18-20-годов они переехали в Кривой Рог. Вот всё, что мне известно.» [5]. 

До 1950-х років на єврейському цвинтарі в Олександрівці на могилі жертв денікінських єврейських погромів стояв надгробок, з написом, що вказував на поховання жертв білогвардійського терору. Пізніше, після руйнації кладовища, надгробок кудись зник.

Отже, джерела дають підставу стверджувати, що в 1919 році на Олександрівщині (в основному в Олександрівці, а також в Єлизетградці) трапилось шість єврейських погромів. В них загинуло понад 250 осіб. 

 

Використані джерела та література.

 

1. Гусев-Оренбургский С. И. Багровая книга. Погромы 1919-20 гг. на Украине / С. И. Гусев-Оренбургский. - Харбин, издание Дальневосточного Еврейского Общественного Комитета помощи сиротам-жертвам погромов («ДЕКОПО»), 1922.

2. Олександрівський районний краєзнавчий музей. – ДФ.

3. Кузик Б. М. Олександрівський меридіан: люди, події, час: [Кн.-календар] / Борис Миколайович Кузик, Василь Вікторович Білошапка. - К.: Мистецтво, 2003. - 512 с.

4. http://jig.ru/index4.php/2008/03/05/tragediya-pervogo-uchenika-landau.html

5. http://forum.j-roots.info/viewtopic.php?f=20&t=693&start=0

6. Электронная еврейская энциклопедия // http://www.eleven.co.il/article/13251

Оставить комментарий

Комментарии: 3
  • #1

    rytuał miłosny (Вторник, 11 Апрель 2017 02:46)

    rytuał miłosny

  • #2

    Viagra 200mg (Пятница, 14 Июль 2017 00:42)

    Viagra Vigour

  • #3

    sex telefon (Четверг, 10 Август 2017 17:21)

    купить виагру